Сім’я Петра Василенка: історія бабусі Людмили Філімонівної

8f356286-141f-46d0-9559-e0cf78716522

Історія бабусі Людмили Філімонівни

На той час, коли народився Петрик, у нас було уже 9 онуків. Як і 5 наших дітей, всі вони народились здоровими, повноцінними і ми не допускали думки, що може бути інакше. Запорукою цього ми вважали те, що і батьки наші і діди були віруючі і не мали шкідливих звичок. Як і більшість людей ми розуміли, що такі діти народжуються в неблагополучних сім»ях. Тому, коли Андрій сказав, що хлопчик народився з синдромом Дауна, для мене це був шок. Спочатку я не повірила, думала — це помилка, але він твердо сказав, що це так. Вразила його реакція: він не плакав, не скаржився, став мене заспокоювати. Сказав, що вони з Арендою сприйняли це як особливе, але благословіння Боже. Набагато краще новину сприйняв наш дідусь (вірніше Петриків дідусь). Дуже мене підтримала Аренда. Її рішучість робити все, щоб наше суспільство сприймало таких людей ш наше, моє мислення поміняло. Ми дуже швидко прив»язались до Петі і полюбили його так само, як і інших онуків.

Бачимо, як Бог багато робить в нашій країні, особливо у Києві, щоб такі діти не були покинуті, а росли в сім»ї, адаптувались до життя і були щасливі.