Сім’я Люби Шумної

Люба-Маша

Вся сім’я з нетерпінням чекала на народження нашої першої дитини. Ми довго вибирали ій ім»я, але Люба народилася передчасно на Віри, Надії і Любові і сама вибрала собі ім»я. В пологовому будинку №1, де я народжувала увесь медперсонал на наше здивування дуже толерантно віднеслись до нас і нашої дівчинки, всіляко підтримували, принесли статтю Наташи Жданової про сонячних діток. Я була їм і автору статті дуже вдячна.

Ми зрозуміли, що така підтримка оточуючих у перші дні є дуже важливою. Я з чоловіком зрозуміли, що Бог дав нам таку дитину, щоб ми чомусь навчились від неї — Люба й досі наш найбільший вчитель. Чоловік боявся сказати мені відразу про синдром, розповів аж на 5 день. На той момент я знала тільки що це розумова відсталість. Але мене це чомусь не лякало. Може тому, що я знала , що щастя людини не залежить від її освіти, статусу чи грошей. Я відразу побачила Любу на роботі в теплиці — вона вирощувала помідори. Коли чоловік побачив, що я не плачу, не горюю — ми міцно обнялись і це був дуже зворушливий момент в нашому житті. Люба зміцнила стосунки в нашій сім»ї, вони стали теплішими і глибшими.

_MG_4114Зараз Любі 9 років. Позаду багато важких моментів — операція в чужій країні, де нас не хотіли приймати, реабілітація, перші самостійні кроки майже у 3 роки, перший сік із трубочки у 4 роки. Але кожне найменше її досягнення приносить неймовірну радість — про те, що Люба змогла стати на самокат відразу знає уся сім»я — нам дуже приємно радіти її успіхам. Любі все давалось важче, ніж іншим діткам із синдромом, вона дуже відставала у фізичному русі. Проте сьгодні вона катається на велосипеді, самокаті і вміє плавати з поясом. Вона як пластилін — займаєшся і результат видно відразу, не робиш нічого — деградує. Я прочитала в якійсь книжці, що батькам треба бути тілом і душею для такої дитини, це важко — потрібно мати багато сили і натхнення. Але ми знаємо, що з віком Люба стане самостійнішою і не так залежатиме від дому і батьків.

сімя (2)Що привнесла Люба в наше життя? Ми стали уважнишими один до одного, навчились приймати людей такими які вони є. Стали більше цінувати свою сім’ю і життя.
Якою є Люба? Вона дуже лагідна і чуйна, любить музику і танці, гарно читає, швидко все запам»ятовує, любить допомагати на кухні. Разом із сестрою Марійкою придумують кожен день ігри, любить фантазувати. Найулюбленіша розвага — плавання. є й складні моменти — впееертість, плаксивість, слабка моторика. З часом ми зрозуміли, що дуже недооцінювали її можливості, робили багато речей замість неї, занижували вимоги — насправді вона може значно більше.
Після народження Люби ми з острахом дивились у наше майбутнє. Але досить швидко зрозуміли, що ця дитина є для нас даром — вчить приймати життя у всіх його проявах.