Сім’я Петра Василенка: історія сестри Марії

Петя – це сонячна дитина.

Петя – це вперта дитина.

Петя – це ввічлива дитина.

Петя – це гарна дитина.

В кінці-кінців Петя мій брат.

Так Петя мій брат і в нього синдром Дауна і я ним пишаюсь як ніким іншим. Я не боюся про нього говорити або ходити разом з ним по вулиці бо він як всі інші люди просто трошки інший. Взагалі він клоун він як ніхто інший може підняти настрій та розвеселити в потрібну хвилину. Петя вміє писати, читати та рахувати, але важливішим за це, він вміє наливати напої, складати список покупок, грати на ксилофоні, рахувати гроші та багато інших речей.

Деякі люди коли взнають, що в мене брат зі синдромом  Дауна починають мені співчувати, але я гадаю, що вони роблять неправильно, бо чесно кажучи я навіть трохи пишаюсь тим, що в мене такий брат. Я дуже радію, що завдяки Петі я можу хоча б трохи розуміти таких людей та допомагати їм в різних речах.

Мати члена сім’ї з такою особливістю це не легко і чесно кажучи я не завжди рада, що в мене є такий брат, але я не знаю як можна замінити ті емоції які він мені дає кожного дня із-за того довго на нього сердитись я не можу. Я дедалі більше розумію, що без Петі наша сім’я була б зовсім інша, вона була б не такою різнобарвною якою вона є зараз. Кожен день це перешкоди, але напроти них є набагато більше перемог та речей які вселяють віру.

Звичайно кожна людина сприймає їх по-іншому, але для мене вони всі як брати та сестри. Я їх не боюсь, я від них не тікаю, я просто починаю посміхатися коли їх бачу. Так вони можуть бути впертими та неслухняними, але ми всі такі. Але не всі можуть забути всі ті неприємні спогади з минулого як вони. Ці люди не живуть минулим вони живуть сьогоднішнім днем, а не вчорашнім.

Багато людей просто не здогадуються як багато є таких людей, а знаєте чому, тому що вони їх ніколи в житті не бачили, а це велика проблема. Цих людей треба мати в суспільстві бо вони просто роблять світ добрішим та кращим. Кожен з них це додаткове сонце в цьому світі.

Кожен з нас – це особистість і вони теж, але нажаль люди цього не розуміють. Ми всі потребуємо уваги, але вони теж цього потребують вони як ніхто інший мають почуття радості та смутку, любові та злості і як у нас в них повинні бути друзі, ті хто їх розуміє і з ким вони можуть провести гарно час.

Доволі часто мені доводиться пояснювати, що означає синдром Дауна і в більшості випадків це виникає тоді коли я прошу дітей, в більшості підлітків, не обзиватися словом Даун. Їх це насторожує і  частіше за все після всіх пояснень я більше не чую щоб вони використовували це слово для оцінки інших людей. Якщо ми будемо пояснювати людям, що це за особливість то саме цим ми зможемо допомогти суспільству приймати таких особливих людей.

Кожен з нас, я про тих хто має таку сестру або брата, розуміє щастя по різному, але кожен з нас знає, що мати такого члена сім’ї це величезна праця, але ця праця ніщо порівняно з радістю яку вони нам дають. А ви знали, що 90% людей в яких є такий брат або сестра рахують себе щасливою людиною. Брати та сестри дітей зі синдромом Дауна не бійтесь балакати на цю тему, не соромтесь цього просто любіть їх бо вони ДІТИ ЯК ДІТИ, ТІЛЬКИ З СИНДРОМОМ ДАУНА.