Світлана Василівна Іванченко — класний керівник, корекційний педагог, вчитель музики

4a9feb58-af6f-43dd-a850-9d462adddc06

Мене звати Іванченко Світлана Василівна. На даний момент працюю вчителем-дефектологом у класі «Радість», який іде третім за наслідками експерименту з навчання дітей з синдромом Дауна, водночас викладаю музичне мистецтво учням наших трьох класів.

 

У проект «Перспектива 21/3» прийшла завдяки свідченню Владислава Бондаркова, талановитого ведучого Світлого радіо «Еммануїл» та батька «сонячної» дитини, яка є ученицею одного з класів «Радість». Було багато роздумів та вагань, але з Божою допомогою та дружньою підтримкою колег більше двох років тому я почала свої перші кроки у проекті. З того часу до тепер аніскільки не жалкую про те, що працюю з особливими дітьми. Навчаючи їх, я вчусь у них живому сприйняттю оточуючого, радію кожному найменшому кроку вперед, вчусь бути більш організованою та впевненою, вчусь цінувати кожну мить життя.

 

Працюючи з особливими дітьми, щодня переконуюсь: ці діти і справді особливі, але не через свої вади, а через те, що вони – справжні, щирі, люблячі, відкриті. Наші діти відкриті для навчання, для нових знань, відкриті для пізнання та для оточуючого світу. Але чи вартий цей світ цих незвичайних дітей?

 

Вважаю, що проект «Перспектива 21/3» – це своєрідний виклик суспільству з його байдужістю до дітей з порушеннями психофізичного розвитку; виклик сталій системі української освіти; виклик мені, як педагогу-практику; виклик, що несе в собі надзвичайно великий потенціал розвитку закладених Богом компенсаторних можливостей дитячого організму та творчих задатків кожної дитини як унікальної особистості.

 

Стверджую, що діти з синдромом Дауна та іншими особливостями розвитку можуть і здатні навчатися, здатні оволодіти певними уміннями та професійними навичками. Саме тому наше покликання як педагогів – навчити дітей не лише академічних знань, але і виховати їх як соціально приємних людей, повноцінних членів нашого суспільства.